Як педагогам уникнути емоційного вигорання…
Синдром емоційного вигорання — реакція на
хронічний стрес, пов’язаний з великою кількістю емоційно насичених ситуацій і
вимушено величезними обсягами спілкування. Інколи його ще називають «розплатою
за співчуття».
Такі ситуації виникають у тих випадках, коли
адаптаційні ресурси людини в подоланні стресу перевищені. Тож очевидно, що
педагогам ця проблема загрожує досить гостро (вони на другому місці після
лікарів за частотою проявів). Тим паче, середньостатистичний викладач — це
жінка 45 років, яка вже має 15-25 років педагогічного стажу, тобто є «групою
ризику».
Звісно,
чим довше триває стрес, тим вище ризик емоційного виснаження, втрати
психологічної енергії. Але, виявляється, синдром може вражати навіть молодих
педагогів, вже через 5-10 років від початку професійної діяльності. І цей
стан складніше помітити, ніж емоційну втому викладачів з поважним стажем. Адже
самі новачки вважають дискомфорт частиною адаптації, а колеги менше помічають,
що щось не так, адже ще не так добре знають індивідуальні особливості.
Тож коли педагог, яка віддала багато років
роботі, раптом стає роздратованою, байдужою, холодною, колеги можуть
поспівчувати та порадити відновити сили. А якщо молодий учитель поводиться так
само, навіть якщо рік тому був взірцем доброзичливості та ввічливості, у
педколективі можуть вирішити: «Який тяжкий характер,оце так показав себе».
Тренінгове заняття
на тему: "Виявлення та подолання стресу, емоційного вигорання педагогів"
Немає коментарів:
Дописати коментар