Притчі

Притча про каву

Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил …

Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву.

 - Що змінилося? – Запитав він свою дочку. - Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона. - Ні, доню моя, це лише на перший погляд так…. Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють. - А кава? - Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …

Притча про цвяхи

Притча про те, що важливо думати перед тим як хочеш щось сказати

В одного чоловіка був дуже емоційний, неврівноважений син, який приносив багато прикростей своїй сім’ї через свою нестриманість. Одного разу батько підвів сина до паркана, дав йому мішечок з цвяхами й запропонував щоразу,  коли він не зможе стримати свої емоції й образить когось – вбивати цвях в паркан. Через місяць щасливий син повідомив батькові про те, що його завдання виконане.

Замислився батько та повідомив сину, що наступне завдання буде важчим і вимагатиме від нього стриманості.

Тепер кожного разу, коли ти зможеш проконтролювати себе, стриматись й не образити людину – будеш виймати цвях з паркану.

         На виконання цього завдання син потратив три місяці. І коли знову батько із сином зустрілись біля паркану – щасливий син повідомив йому новину.

         Подивився батько на виконану роботу та щасливе обличчя сина і сказав: «Я радий, що ти навчився контролювати свої емоції, але зверни увагу на паркан. Чи залишився він таким, яким був раніше? Як бачиш, у ньому залишились дірки. Ось такі ж рани залишаються і на серці тих людей, яких ти незаслужено образив. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться.»

     Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні не залишайте на своєму шляху дірок!           

    Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей!

Про чисті помисли

Одна подружня пара переїхала на нову квартиру.

Вранці, щойно прокинувшись, дружина зиркнула у вікно й побачила сусідку, яка вивішувала випрану білизну.

— Поглянь, яка брудна білизна у неї, — сказала вона чоловіку.

Але той читав газету й не звернув уваги на слова жінки.

— Напевно, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Варто було б її навчити цій справі.

І кожного разу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася, яка вона брудна.

Одного прекрасного ранку, поглянувши у вікно, вона вигукнула:

— О!

Сьогодні білизна чиста! Певно, навчилася нарешті прати!

— Та ні, — сказав чоловік, — просто я нині встав рано і помив вікно.

Так і в нашому житті: усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ.

І перш ніж наводити критику на інших, необхідно переконатися, що наші серця й помисли чисті.

Жадібність і щедрість

- Жадібність, ей, Жадібність, дай велику каструлю!

- Не дам, самій мало!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай каструлю поменше!

- І поменше не дам!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай тоді найменшу!

- Сказала, що не дам, значить, ніяку не дам!

- Ну, не хочеш, як хочеш! На тобі тоді пиріжок!

- Давай! А чому тільки один? Ти ж, адже, Щедрість!

- Так я й хотіла тобі побільше дати. А ти посудини не дала!

 Так Жадібність сама себе і покарала...

 

Дорожіть часом!

Один чоловік постійно працював, не знаючи відпусток, і накопичив собі багатства на мільйони доларів. Він вирішив, що нарешті візьме собі рік відпочинку від роботи і поживе в розкоші, яку може собі дозволити. Але не встиг він прийняти це рішення, як до нього спустився ангел смерті. Будучи професійним торговцем, чоловік вирішив будь-яким способом умовити продати йому хоч трохи часу:

- Дай мені три дні життя, і можеш взяти третину мого багатства.

Ангел не погоджувався.

- Гаразд, тоді два ... ні... три мільйони! Дай мені всього один день, щоб я зміг насолодитися красою землі і провідати родину, яку через вічну зайнятість давно не бачив.

Але ангел був непохитний.

Тоді чоловік став благати дати йому хоча б пару хвилин, щоб написати синові прощальну записку.

Це бажання було задоволено

 

Бідно, але не погано

Чжуан-цзи, одягнутий в залатаний полотняний халат, взутий у сандалії, підвязані нитками, проходив повз правителя царства Вей.

 —Як же погано вам живеться, шановний! — здивувався цар.

 — Я живу бідно, але не погано, — відповів Чжуан-Цзи. — Мати Шлях(Дао) і його силу і не перетворювати їх в життя — ось що означає жити погано. Одягатись в залатаний халат і носити діряве взуття — це означає жити бідно, але не погано. Це називаєтсья «народитись в недобрйи час». Чи доводилось вам бачити, ваша високосте, як лазить по деревам велика мавпа? Вона без особливих зусиль вилазить на кедр чи камфорне дерево, швидко стрибає з гілки на гілку так, що лучник не встигає прицілитись у неї. Однак, потрапивши в зарості колючого терену, вона ступає боком, незграбно і озираєтсья по сторонам, часом втрачаючи рівновагу. І справа не в тому, що їй доводиться докладати більше зусиль чи, що м'язи її ослабли. Просто вона потрапила  в непідходяще для неї оточення і не може показати все, на що вона здатна.

Так і людина: варто їй опинитись біля дурного володаря та чиновників, то навіть якщо вона дуже хоче жити по доброму, чи зможе вона досягти бажаного?

 

Прийняти себе

Одного разу король зайшов до саду та побачив дерева, кущі та квіти, які в'янули та гинули. Дуб сказав, що помирає тому, що не може бути таким високим, як сосна. Коли король звернувся до сосни, то дізанвся, що вона сохне тому, що не може давати виноград подібно виноградній лозі. А лоза гинула тому, що не може квітнути, наче троянди...

Невдовзі король знайшов одну рослину, яка звеселила його серце: була свіжа та квітуча. Після розпитувань він отримав таку відповідь:

«Я вважаю це саме собою зрозумілим, адже коли ти посадив мене, ти хотів отримати радість.

 Якби ти хотів дуб, виноград або сосну — ти посадив би їх. Тому я думаю, що не можу бути нічим  іншим, крім того, що я є. І я намагаюсь розвивати свої кращі якості».